ѕричина? “отал≥таризм.
¬≥дкритий лист ѕавлу «агребельному
Ўановний ѕавле јрхиповичу!
ѕрочитавши У÷е ¤кась ком≥чна операЕ «≥бралис¤ ¤к≥сь там загальн≥ збори письменник≥в. ÷е пТ¤тдес¤т, с≥мдес¤т чи сто кињвських бездарностейФ, ¤ не пов≥рила, що ¬и могли так сказати про своњх колег, пр≥звища б≥льшост≥ ¤ких не знаЇте, бо ж не були на тому зТњзд≥. ќсобливо насторожили слова Укињвськ≥ бездарност≥Ф. ’ай уже простодушний ћаксим —тр≥ха
, автор одн≥Їњ зб≥рки, беретьс¤ судити про авторитет ≥ попул¤рн≥сть тих, у кого доробок раз≥в у двадц¤ть б≥льший. јле ¬и Ц людина високоњ культури ≥ великоњ ерудиц≥њ, автор ≥сторичних роман≥в, Ц не можете не знати, що читач≥ пор≥внюють письменник≥в не один з одним, а з тими, хто в≥д≥йшов у ¬≥чн≥сть, ≥ т≥льки ¬≥чн≥сть може судити про масштаби њхнього обдаруванн¤ та його реал≥зац≥ю. им був колись ќлександр ѕушк≥н на тл≥ оголошеного ген≥альним Ќестора укольника, але хто б знав це пр≥звище, коли √л≥нка не написав би романс У—умн≥вФ? ’то ставить ≥ чи хто коли ставитиме пТЇси найвидатн≥шого драматурга, котрий не так давно очолював л≥тературний ќл≥мп?¬и не можете не розум≥ти, що Угучн≥стьФ ≥мен≥ не завжди зб≥гаЇтьс¤ з реальною варт≥стю його нос≥¤: час маЇ не лише минуле, але й майбутнЇ, в≥дтак оперувати пон¤тт¤м Ув≥домий-нев≥домийФ треба дуже обережно.
≤ все-таки, прочитавши ¬аше ≥нтервТю в газет≥ У иевские ведомостиФ в≥д 3 грудн¤ 2003 року У≤нтел≥генц≥¤ викинута з житт¤Ф, ¤ полегшено з≥тхнула. ќтже, тепер ¬и УмаЇте мало сп≥льного ≥з —п≥лкоюФ й не збори не ходите? «ате, ¤к ≥ ран≥ш, багато читаЇте, зокрема, оц≥нили книжку ёр≥¤ аплана. Уѕрекрасна поез≥¤!Ф Ц так ¬и про нењ в≥дгукнулис¤. ј ёр≥й аплан Ц один ≥з член≥в орган≥зац≥йного ком≥тету, ¤кий скликав позачергов≥ збори представник≥в обласних орган≥зац≥й, ≥ нав≥ть удостоњвс¤ Учест≥Ф бути виключеним ≥з —п≥лки на отому самому ѕленум≥, ¤кий Узасудив розкольник≥вФ та Угекачеп≥ст≥вФ. ’оч ¬и й в≥д≥йшли в≥д сп≥лчанських справ, однак розум≥Їте, що ситуац≥¤ в ”крањн≥, мТ¤ко кажучи, не зовс≥м нормальна: Укнижки практично не видаютьс¤Ф, через що сусп≥льство неминуче деградуЇ. “им часом ≥снуЇ —п≥лка письменник≥в, Ц котра, ≥ ¬и чудово знаЇте Ц волод≥Ї будинками творчост≥ розташованими в перспективних дл¤ курортного б≥знесу районах та видавництвом, де в оренду здаютьс¤ велик≥ площ≥. ќтже, маЇмо виробництво, ¤ке, поглинаючи кошти на утриманн¤ апарату, продукц≥њ не виробл¤Ї. ¬ ¤к≥й крањн≥ з ринковою економ≥кою таке можливе?
Ќа запитанн¤ щодо конфл≥ктноњ ситуац≥њ в —п≥лц≥ письменник≥в, ¬и в≥дпов≥даЇте: Ућоже, хтось захот≥в захопити майно —п≥лки ≥, мабуть, продати його з над≥Їю, що за рахунок цього зТ¤витьс¤ л≥тература?Ф ÷е вже, ¤к кажуть, легше! Ѕо по рад≥о У—вободаФ та в прес≥ ¬олодимир явор≥вський в≥д ¬ашого ≥мен≥ ось що УозвучивФ:
УЕ як≥сь люди кажуть про ¤кесь велике майно сп≥лки, на ¤ке вони претендують. ’то вони? ўо вони зробили дл¤ того, щоб це майно було?Ф „и треба коментувати ц≥ слова? “а не могли ¬и такого сказати, ¤кщо ¬и визнаЇте аплана прекрасним поетом!Ќу, по-перше, зовс≥м не обовТ¤зково продавати майно дл¤ виданн¤ книжок Ц можна пошукати сучасн≥ методи господарюванн¤. Ќаприклад, перетворити, ¤к пропонуЇ ƒанило улин¤к, —п≥лку письменник≥в на акц≥онерне товариство, обернувши нажите нашими попередниками (спасиб≥ њм за те
!) й сучасниками майно на розвиток украњнськоњ л≥тератури та соц≥альний захист письменник≥в. Ѕо в нин≥шн≥й сп≥лц≥, орган≥зован≥й за Уколгоспним принципомФ, чогось под≥бного ≥ близько немаЇ. Ќу, не вписуЇтьс¤ вона в сучасне житт¤, не викликаЇ у молодого покол≥нн¤ того п≥Їтету, що був за соц≥ал≥зму, ≥ ¤вно потребуЇ реформуванн¤ з т≥Їњ простоњ причини, що Укомун≥стичний ладФ, ¤кий породив це ¤вище, минувс¤. ’тось не згоден? ÷е нормально. јле Ц хай шукаЇ способ≥в, не порушуючи норм культури, спростувати наш≥ аргументи, хай вступаЇ в творчу дискус≥ю, шл¤хом ¤коњ в культурному св≥т≥ розвТ¤зуютьс¤ ус≥ проблеми. Ѕезконфл≥ктних сусп≥льств не буваЇ, та й бути не може, бо ж конфл≥кт Ц це форма розвитку будь-¤коњ повТ¤заноњ з житт¤м системи. ” –ад¤нському —оюз≥ УЇдиномисл≥ЇФ, Узм≥цненн¤ Їдност≥Ф й Унедопущенн¤ розколуФ практикувалис¤ сам≥ знаЇте ¤кими методами. јле ж в≥н розпавс¤!ќтже, ми поставили питанн¤ про реформуванн¤ —п≥лки, пошуки нових, адекватн≥ших новому життю форм господарюванн¤, аудиту майна, оберненн¤ прибутк≥в з нього на розвиток л≥тератури й соц≥альний захист письменник≥в. ÷е що Ц УкрамолаФ, р≥внозначна утворенню √ „ѕ? ћ≥ж ≥ншим, ¤кщо будинки творчост≥ д≥ють, а на письменницьк≥ ≥нтереси не працюють, то чи не здаЇтьс¤ ¬ам, що Ц не виключено Ц њх уже хтось УзахопивФ? „ому так маЇ бути?
ѕленум, ¤кщо в≥рити газет≥ без рекв≥зит≥в У—п≥лкаФ ≥ останньому номеру УЋ≥тературноњ ”крањниФ, називаЇтьс¤ Уѕро недопущенн¤ розколу й зм≥цненн¤ Їдност≥ в Ќац≥ональн≥й сп≥лц≥ письменник≥в ”крањниФ. ќт про УЇдн≥стьФ ≥ поговоримо, зосередившись Ц з огл¤ду на брак газетноњ площ≥ Ц на одному-Їдиному питанн≥: правовому.
Ќа тринадц¤тому роц≥ незалежност≥ в творч≥й орган≥зац≥њ почалис¤ репрес≥њ: виключено чотирьох член≥в ињвськоњ орган≥зац≥њ ≥ двох в област¤х, ≥ншим запропоновано Увизначитис¤Ф. „етверо було виключено й за брежнЇвських час≥в з т≥Їю р≥зницею, що виключали кожного зокрема через обласну орган≥зац≥ю, перед тим заслухавши. “ут Ц оптом ≥ без розмовЕ УѕрогресФ пор≥вн¤но з Укомун≥стичним минулимФ Ц чи не так? ƒехто з обласного кер≥вництва зажадав в≥д письменник≥в у письмов≥й форм≥ по¤сненн¤, чому вони поњхали на У¤кийсь тамФ опозиц≥йний зТњзд.
ѕавле јрхиповичу, ¬и знавець ≥стор≥њ Ц чи було в нашому стол≥тт≥ щось под≥бне? Ѕуло. ѕ≥сл¤ сес≥њ ¬ј—√Ќ≤Ћ, коли генетику оголосили Упродажною д≥вкою кап≥тал≥змуФ, ген≥ального ћиколу ¬ав≥лова заморили голодом у сарат≥вськ≥й вТ¤зниц≥, сотн≥ вчених зв≥льнили з роботи, а тим, що залишилис¤, запропонували Увизначитис¤ в письмов≥й форм≥Ф. “епер под≥бне в≥дбуваЇтьс¤ в —п≥лц≥ письменник≥в Ц ¬ам це н≥чого не промовл¤? ¬ас не шокуЇ, що т≥ ж сам≥ люди, ¤к≥ аплодували пов≥домленню про виключенн¤ ћиколи Ћукаша чи Ѕориса „ичибаб≥на, тепер аплодують новим репрес≥¤м? ” Ѕ≥л≥й гвард≥њ нагород не давали через те, що громад¤нська в≥йна Ц завжди сусп≥льна трагед≥¤
, а тут Ц 67 письменник≥в, ¤кщо в≥рити цифр≥, ¤ку назвав явор≥вський в даному У¬еч≥рн≥м в≥ст¤мФ ≥нтервТю, зловт≥шаютьс¤: чи усв≥домлюють вони, що за роки ≥деолог≥чного служ≥нн¤ держав≥, ¤коњ пот≥м зреклис¤, виростили в соб≥ Уторжествуючого ’амаФ (висл≥в ћережковського) в т≥й частин≥ душ≥, де люди з достатньо розвиненим сумл≥нн¤м сп≥вчувають?ј за що ж виключено Убунт≥вник≥вФ, ¤ке законне п≥дгрунт¤ п≥дведене п≥д цей акт? ¬и¤вл¤Їтьс¤ Уза порушенн¤ —татутуФ. “ак покаж≥ть же, ¤кий пункт там порушено! Ќ≥чого показати. —татут порушив явор≥вський, виключивши групу письменник≥в у них за спиною. —татут порушив явор≥вський ≥ тод≥, коли в один день прийн¤в 64 кримських л≥тератори Ц теж в обх≥д м≥сцевоњ орган≥зац≥њ, прив≥зши њм у вал≥з≥ посв≥дченн¤, щоб задл¤ ¤кихось таЇмничих план≥в створити паралельну орган≥зац≥ю, своЇю, мТ¤ко кажучи, безтактн≥стю ледь не спровокувавши м≥жетн≥чний конфл≥кт. ѕорушив явор≥вський —татут ≥ тод≥, коли зареЇстрував, не дочекавшись р≥шенн¤ ѕленуму, ƒирекц≥ю управл≥нн¤ майном (ƒ”ћ) фактично п≥дпор¤дкувавши њњ власн≥й вол≥. ј в тому —татут≥, ¤кий порушили Угекачеп≥стиФ Ї такий пункт: УЕголова Ќ—ѕ” маЇ право в≥дм≥нити або призупинити р≥шенн¤ загальних збор≥в та ≥нших орган≥в управл≥нн¤ЕФ «розум≥ли, ѕавле јрхиповичу, що тепер безглузд¤м Ї не т≥льки вс≥л¤к≥ органи управл≥нн¤ —п≥лкою, а й сам —татут: фактично в творч≥й орган≥зац≥њ оголошено пожиттЇву диктатуру. √адаЇте, явор≥вський цим не скориставс¤? ј читайте ≥нтервТю в газет≥ У¬еч≥рн≥ в≥ст≥Ф в≥д 19 листопада 2003 року: УЕ«г≥дно з р≥шенн¤м письменницького сп≥втовариства ¤ маю повне право в≥дм≥нити р≥шенн¤ Увсеукрањнського з≥бранн¤ в ѕущ≥-ќзерн≥йФ.
ј чи було таке р≥шенн¤ Уписьменницького сп≥втоваристваФ, чи Ї по ньому бодай ¤кийсь сл≥д у документах? ЌемаЇ. «д≥йснюючи рев≥з≥йну перев≥рку, ¤ натрапила на протокол ≤≤≤ зТњзду письменник≥в. ¬и¤вл¤Їтьс¤, група людей, пр≥звища ¤ких не названо, зробила ¤к≥сь поправки в —татут≥, п≥сл¤ чого оголосила себе конференц≥ЇюЕ з правами зТњзду, представивши на затвердженн¤ зТњзду от≥ сам≥ нев≥дом≥ правки, ¤к≥ на зТњзд≥
Ц тому, ¤кому представили на затвердженн¤, Ц нав≥ть не були зачитан≥. ¬ ¤ку голову вкладетьс¤ отака правова абракадабра? ѕро ¤ку законн≥сть можна п≥сл¤ цього говорити?! «розум≥ло, —татут, на п≥дстав≥ ¤кого явор≥вський коњв своњ д≥ла, розходитьс¤ ≥з «аконом про творч≥ —п≥лки, ¤кий прийн¤ла ¬ерховна –ада, юридичноњ експертизи не пройшов, затверджений у ћ≥нТюст≥ не був ≥ —п≥лка ¤к громадська орган≥зац≥¤ зависла на волосинц≥.«розум≥ли, ѕавле јрхиповичу? “≥, хто повстав проти беззаконн¤ (а правова ситуац≥¤, повторюю, Ц лиш один аспект конфл≥кту) у творч≥й —п≥лц≥, були покаран≥Е на п≥дстав≥ того ж беззаконн¤. „и пробували, так зван≥ Угекачеп≥стиФ порозум≥тис¤ з явор≥вським? ј¤кже! “им-то й став неугодним голова ињвськоњ орган≥зац≥њ Ћеон≥д „ереватенко, що звернув увагу на стан справ: його, обраного 214 голосами (за явор≥вського на ≤≤≤ письменницькому зТњзд≥ проголосувало 74), аж за трет≥м разом УскинулиФ ще й методами, ¤к≥ не лишили байдужим жодну людину з неатрофованим почутт¤м г≥дност≥. «ам≥сть творчоњ дискус≥њ
Ц потоки образ, тих наших колег, ¤ких Укинув у б≥йФ явор≥вський, спроба УвикрутитиФ руки, дос¤гти свого силовими прийомами. ¬се це й зак≥нчилос¤ зборами в ѕущ≥-ќзерн≥й, на ¤ких було представлено 21 область Ц насамперед обласн≥ письменники, пане ѕавле јрхиповичу, а не Укињвськ≥ нездариФ вз¤ли в них участь. У¬м≥й програвати!Ф Ц сказав ¬. явор≥вський Ћ. „ереватенку на зборах. ќт тепер в≥н ≥ демонструЇ те Увм≥нн¤Ф: на всю ”крањну було оголошено, що на —п≥лку готуЇтьс¤ напад, а що група письменник≥в, ¤ка, п≥д≥йшовши до дверей прим≥щенн¤ на Ѕанков≥й, ¤к звикла п≥дходити упродовж дес¤тк≥в рок≥в, опинилас¤ перед замкненими дверима, мало була схожа на Улюдей з автоматамиФ, то невдовз≥ й виникла верс≥¤ про героњчну оборону —п≥лки Угорсткою (цитую явор≥вського з ус≥ма особливост¤ми стилю) депутат≥в-нашоукрањнц≥в та в≥дважних письменник≥вФ в≥дЕ –омана овал¤, котрий т≥льки там ≥ був. Ќе см≥шно? ј чого варта за¤ва в прес≥ Ц з≥ сл≥в явор≥вського Ц про те, що ѕечерський суд визнав обранн¤ Ќатал≥ ќкол≥тенко на голову —п≥лки незаконним Ц ≥ це в той час, коли Ќатал¤ ќкол≥тенко нав≥ть не встигла одержати пов≥домленн¤ про те, що такий суд за позовом ¬олодимира ѕТ¤нова маЇ в≥дбутис¤!як поводитьс¤ явор≥вський ≥з законн≥стю Ц зрозум≥ло. јле чому певна частина тих, у кому народ прагне бачити свою честь ≥ розум, продемонстрували таку культуру ставленн¤ до колег, що й казати соромно? як взагал≥ можна було вдаватис¤ до тактики шельмуванн¤ та Уполиванн¤ поми¤миФ там, де мав бути тверезий роздум, дружн¤ розмова? ўоб в≥дпов≥сти на це питанн¤, проанал≥зуЇмо аргументи де¤ких приб≥чник≥в явор≥вського, зокрема, наведен≥ в газет≥ У√олос ”крањниФ в≥д 11 листопада 2003 року Ц по Усв≥жихФ, так би мовити сл≥дах.
Ќаталка ѕоклад: Уявор≥вський ¤к кер≥вник —п≥лки багато помил¤вс¤ ≥ сам створив цю кол≥з≥ю. јле його попирають люди невеликого талантуЕФ
¬Т¤чеслав ћедв≥дь: У÷е Ц бунт посередностей. ” ц≥й каламут≥ Ц повна безв≥дпов≥дальн≥стьЕФ ћаю нагоду зауважити, що свою думку про текст ћедв≥д¤ У ров по солом≥Ф ¤ виклала в статт≥ У ороль голий, або в≥д чого в≥длучено сутност≥Ф, надрукован≥й в газет≥ У—толиц¤Ф в≥д 18-24 липн¤ цього року. якщо ¤ вже така посередн≥сть, то чому б пану ћедв≥дю мен≥ не заперечити, вдавшись до аргумент≥в, а не до У¤рличк≥вФ?
ј ось уривок ≥з таЇмничоњ, бо ж без рекв≥зит≥в, газети У—п≥лкаФ: ћар≥¤ ћат≥ос: УЅагато в чому не под≥л¤ючи емоц≥йноњ тактики кер≥вництва —п≥лкою ¬олодимиром явор≥вським, а також не завжди под≥л¤ючи його етичну повед≥нку щодо колег ≥ своњх попередник≥в, хочу застерегти в≥д можливих орган≥зац≥йних помилокЕФ як шкода, що газетна площа не дозвол¤Ї наводити б≥льше цитат! —тепан олесник нав≥ть Упрох≥ндеЇмФ назвав явор≥вського, а протеЕ
—хоже, н≥хто тим, ¤к явор≥вський УпрацюЇ з ≥нтел≥генц≥ЇюФ не задоволений. “о зв≥дки ж так≥ пристраст≥? …ого не можна УпопиратиФ. ј чому так? „ому явор≥вському дозволено нехтувати законн≥стю, а ≥нших належить карати за те лиш, що вони замахнулис¤ на абсолютн≥сть його влади? ўо це таке?
“а не що ≥нше, ¤к виплеск культ≥вського ментал≥тету, ¤кий не упав на ст≥л разом ≥з парт≥йними квитками, ≥ УшилоФ це вихромилос¤ ≥з Ум≥шкаФ звичайних проблем переходу Ц в≥д адм≥н≥стративно-командноњ системи до ринковоњ економ≥ки. ѕороджена тотал≥тарним режимом дл¤ приборканн¤ письменник≥в Убатогом ≥ пр¤никомФ, —п≥лка законсервувалас¤ на тому ж р≥вн≥ ≥ на тринадц¤тому роц≥ незалежност≥ стала розсадником того специф≥чного мисленн¤, ¤ке називаЇтьс¤ тотал≥тарним.
УЌе створи соб≥ кумира н≥ на Ќеб≥, н≥ на «емл≥Ф Ц запов≥даЇ —в¤те ѕисьмо. ого ж обрали за кумира шановн≥ колеги, навколо кого запрагли обТЇднатис¤? яскраве ≥мТ¤? “а певне! јдже к≥лька рок≥в на телев≥з≥йних екранах щовечора зТ¤вл¤вс¤ УнордичнийФ образ: УЕ ≥ ¤, ¬олодимир явор≥вський, н≥коли не зрадимо вас!Ф —к≥льки грошей п≥шло на УрозкруткуФ ц≥Їњ особи, а де тепер ота ƒемократична парт≥¤, ¤ка кувала дл¤ вс≥х Уп≥дкову щаст¤Ф? ўо сталос¤ з –ухом, з „орнобильським фондом, хто тепер сидить за кермом отих 1600 машин, ¤к≥ Ќ≥меччина туди передала разом з гуман≥тарною допомогою? “а ж кожний крок нашого Увидатного д≥¤чаФ супроводжують так≥ скандали, що в громад¤нському сусп≥льств≥ досить було б одного, щоб це ≥мТ¤ нав≥ки кануло в небутт¤. ћоже, це справд≥ видатний письменник? јле ж ≥ видатним не дозволено те, що в≥дбуваЇтьс¤ на наших очахЕ“а прочитайте будь-¤ке твор≥нн¤ явор≥вського Ц ≥ ви все зрозум≥Їте. УЋанцюгову реакц≥юФ, наприклад, Ућар≥ю з полиномФ, У¬≥чн≥ кортел≥сиФ з њњ лайкою нац≥онал≥ст≥в чи отой пот≥к самовихвал¤нн¤ й облуди, ¤ким Ї Уўо ми за народ такий?Ф Ц ≥ все зрозум≥Їте. Ќе заперечуЇмо: Ѕог дав талант, але через брак моральност≥ явор≥вський його спрофанував. ј ¤к цей письменник боровс¤ за життЇвий усп≥х, можна судити з того, що в≥н не посоромивс¤ п≥дписати лист до ёр≥¤ јндропова, де схвалював пересл≥дуванн¤ дисидент≥в. „и дивно, що саме явор≥вський розпочав епоху репрес≥й у незалежн≥й ”крањн≥? Ѕудемо спод≥ватис¤, що на цьому вона ≥ к≥нчитьс¤.
ЕЌе можу стриматис¤, щоб не навести ще один аргумент приб≥чник≥в явор≥вського Ц ѕетра ќсадчука й ¬Т¤чеслава ћедв≥д¤: Уѕоказовим Ї те, що п. ќкол≥тенко не хвилюЇ будинок на Ѕанков≥й (Уƒзеркало тижн¤Ф, є42 в≥д 8 листопада). ћожливо, дехто вол≥в би продати не т≥льки будинок Ќ—ѕ”, ¤кий належить ус≥м письменникам, але й ”крањну, лиш би вгамувати своњ амб≥ц≥њФ. як ¬ам це подобаЇтьс¤? ’≥ба не пригадуЇтьс¤ вулична п≥сенька рад¤нських час≥в: У—егодн¤ парень водку пьет, а завтра планы продает родного совей-ского заводаФ?
“отал≥таризм, ѕавле јрхиповичу, тотал≥таризм Ц в≥рус, ¤кий живе в св≥домост≥ певноњ частини нашоњ ≥нтел≥генц≥њ, навТ¤зуючи сусп≥льству свою програму несприйманн¤ внутр≥шньоњ свободи. “отал≥таризм ¤к готовн≥сть ≥деолог≥чно обслужити все, чого хоче УвождьФ, й кинутись на тих, на кого в≥н вкаже пальцем. ¬и ж памТ¤таЇте, ¤к колись шельмували Уворог≥в народуФ? —ьогодн≥ у —п≥лц≥ письменник≥в маЇмо под≥бне.
¬олодимир явор≥вський розтл≥ваЇ сусп≥льство Ц ось що найг≥рше. ¬≥н призвичаюЇ його до хрон≥чноњ облуди, ошуканства, заг≥пнотизовуЇ потоками демагог≥њ, с≥ючи навколо себе моральну руњну. «ам≥сть звички мислити Ц м≥тинговий крик, що п≥дн≥маЇ з людських душ жагу руйнац≥њ, зам≥сть поваги до культури сп≥лкуванн¤ Ц одверте
хамство. У√еройствуючиФ в посланн¤х до ѕрезидента, не можна нехтувати лог≥кою. ѕисьменник, котрий написав дес¤тки роман≥в, пов≥стей, новел, публ≥цистичних книг, к≥носценар≥њвФ маЇ перед кер≥вництвом п≥дприЇмства, котрий Увласноручно не робив ракетФ, ст≥льки ж переваг, ск≥льки л≥соруб чи прац≥вник легкоњ промисловост≥ перед письменником Ц через те, що УвласноручФ виготовив пап≥р, ¤ким той письменник користуЇтьс¤. ÷е просто не р¤доположн≥ ¤вища! Ћюдин≥, що претендуЇ на певний сусп≥льний р≥вень, на жаль, бракуЇ елементарного вм≥нн¤ мислитиЕ—усп≥льству необх≥дна опозиц≥йна преса Ц але що з нею в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом таких, ¤к явор≥вський? јдже не хто ≥нший ¤к У—≥льськ≥ в≥ст≥Ф видрукували у 1997 роц≥ сер≥ю статей про зловживанн¤ цього д≥¤ча, зокрема, У—лава на чужому гор≥Ф ћиколи ’р≥Їнка, У¬ищий п≥лотаж пол≥тики, або ¤к дв≥ч≥ зФњсти те ж самеФ Ќатал≥ ќкол≥тенкоЕ ≤ що тепер мус¤ть споживати читач≥? УЕ ” 1998 роц≥ ви кинули проти мене всю кучм≥вську армаду, ¤ка сфальшувала вибори, ≥ мене в≥дсунули на друге м≥сце
ЕФЌе боретьс¤ за правду наша опозиц≥йна преса Ц вона використовуЇ правду задл¤ власних ≥нтерес≥в, зв≥дки ≥ тепер≥шн≥й њњ п≥Їтет до явор≥вського, ц≥ну ¤кому ми знаЇмо. ј це вже нац≥ональна трагед≥¤, бо ж така позиц≥¤ не даЇ можливост≥ вибрати пом≥ж пор¤дн≥стю ≥ ошуканством, пом≥ж в≥дпов≥дальн≥стю за слова та вчинки й порожньою демагог≥Їю, пом≥ж профес≥онал≥змом ≥ егоцентризмом, ¤кий н≥коли не буваЇ розумним.
явор≥вський любить ховатис¤ за чужу спину. оли в еф≥р≥ рад≥о У—вободаФ в≥н нав≥в ¬аш≥ слова про Увипадкових людейФ, ¤ мовила:
Ц ќце зразок культури ставленн¤ до колег по —п≥лц≥ письменник≥вЕ
” в≥дпов≥дь прозвучало:
Ц ÷е не ¤, це Ц «агребельнийЕ
Ќав≥що ¬ам таке, ѕавле јрхиповичу? Ќав≥що ¬ам, необачно прохопившись про Укињвських бездарностейФ, першим п≥дписувати лист ≥з протестом проти У≥нсп≥рац≥њФ письменницьких збор≥в по област¤х? ќдне ж з одним не стикуЇтьс¤... Ќав≥що ¬ам ставати "живим щитом" дл¤ морально скомпрометованоњ людини?
оли ¬аш≥ колеги збиралис¤ виключати √ригора “ютюнника за те, що в≥н УперебуваЇ на ≥деолог≥чно хибних позиц≥¤хФ, то ¬и запитали:
Ц «в≥дки ви збираЇтесь його виключати? « л≥тератури?
¬≥дтак, будучи автором ш≥стнадц¤ти книг, де немаЇ жодного слова, ¤кого б ¤ могла соромитис¤, бо посл≥довно в≥дстоювала внутр≥шню свободу дл¤ митц≥в, засв≥дчую ¬ам свою глибоку шану й душевну теплоту, п≥дписуючись:
Ќатал¤ ќкол≥тенко,
